Отримання конкурентних переваг національним середнім бізнесом за рахунок організаційних інновацій

Отримання конкурентних переваг національним середнім бізнесом за рахунок організаційних інновацій
Відомо що переваги можна отримати за рахунок влади чи інновацій. Як і які переваги отримують за рахунок влади нас не цікавить тому, що такий підхід зупиняє інноваційний рух, консервує на деякий час суспільство і робить його неадекватним світовій ситуації.
Інноваційний підхід є єдиним адекватним кроком реагування підприємства, суспільства та інших організованих об’єднань людей на зовнішні та внутрішні зміни.
Конкурентних переваг підприємство може досягти за рахунок вдосконалення:
1) персоналу;
2) організації;
3) техніки;
4) використання природних та соціальних обставин.
Але вдосконалення є лише реакцією пристосування, в той час коли інноваційне рішення є адекватною реакцією на зміни.
Саме тому, ми зупинимося на інноваційному підході. І будемо розглядати лише організаційні інновації, тому що такі інновації не потребують великих витрат та зменшують фахові вимоги до персоналу.
Інноваційний крок це перехід від одного принципу організації діяльності до іншого. Такого принципу, який надає стратегічні, тактичні та оперативні переваги. Усі інші інновації ми не беремо до уваги.
Середній бізнес має більші можливості до реалізації та впровадження організаційних інновацій, чим малий та великий. Великий – тому, що має велику інерцію та орієнтується на вирішення проблем за рахунок влади та грошей; а малий – тому, що нема грошей та розуміння проблематики розвитку.
Нами знайдені теоретичні рішення організаційних проблем існуючих на підприємствах, які ґрунтуються з нашого погляду на українському національному менталітеті. Окремі рішення впроваджені в практику середніх та малих підприємств і вже дали практичні результати.
Ми виходимо з того, що економіка та націоналізм окремі і незалежні одна від одної сфери діяльності та системи поглядів людини, які мають різні форми мислення. Шукаючи національну внутрішню специфіку, нам вдалося знайти особливості, які можна використовувати в колективних системах мислення та дозволяють завжди приходити до консенсусу. Розроблена технологія має назву КМД – колективна миследіяльність. В доповнення до технології було розроблено тренінг усвідомленої взаємодії та комунікації. На цій основі і почався пошук методів та підходів до вирішення організаційних проблем на підприємстві.
В кожному підприємстві існують чотири процеси - керівництво, управління, організація, політика. Всі ці процеси мають свої відмінності та якості. Ефективність діяльності підприємства залежить від ефективного поєднання та роз’єднання усіх перелічених процесів.
Як завжди, організація починається з дисципліни як у думках так і у діях. Не з абстрактного розуміння дисципліни, а з діяльністного підходу. Кажу так – дисципліна є там, де реалізується процес видачі завдання обов’язково з настроєм на виконання завдання, виконання завдання, звіту та підведенням результатів (дивись малюнок).
Найчастіше дисципліна порушується вже на етапі видачі завдання. І це відбувається тільки тому, що не всі розуміють що при передачі інформації треба здійснювати її перевірку. Перша перевірка на рівні розуміння, друга на рівні дій (наприклад, виконавцю після отримання завдання треба розповісти своїми словами зміст завдання, а потім дії, які він буде робити для його виконання. Так можна попередити виникнення непорозуміння. За рахунок таких дій досягається адекватність взаєморозуміння).
Хочу привернути увагу до того, що зміст термінів, які використовуються, відмінний від побутового оскільки побутове використання термінів відрізняється від наукового та методологічного. У побутовому використанні зміст термінів пересікається, зліплюється, тоді як у науковому відокремлюється один від другого. Наприклад, більшість людей не бачить різниці між керівництвом, управлінням та організаційною діяльністю. Ми розводимо ці терміни таким чином:
- керівництво, це видача завдання та отримання звіту;
- управління, це дія яка призводе до зміни напрямку руху підприємства;
- організація, це створення таких умов, при яких не потрібно видавати завдання.
Сумісна діяльність людей ґрунтується на такій взаємодії яка посилює їх сумісну результативність. А це відбувається коли дії кожної людини поєднані з груповим напрямком руху. І це можна здійснити лише за рахунок створення організаційної, комунікаційної технології та технології мислення. Зараз користуються дуже простими комунікаційними, та ще простішими технологіями мислення. Це призводе до того, що потенціал ініціативи співробітників майже не використовується. Закордонні консультанти налаштовані будувати організаційні машини, які в принципі не можуть використовувати природну ініціативу. Вони штучно створюють, зомбуючи людей, мотивацію на гроші та підвищення статусу, але це штучна мотивація, а не природна, притаманна людині. Наша ментальність орієнтована на побудову підприємств як живих організмів (Яскравим прикладом живого організму збудованого з людей є армія під началом воєначальника Олександра Суворова). Але прищеплені багатьом зовнішні орієнтири призводять до необхідності погляду як на свою природу, яка відображена в історичному минулому, так і освідомлення самих себе. На цій підставі можна стверджувати, що закордонні організаційні технології не можуть у нас ефективно працювати.
Кожне підприємство будується з двох частин: одна механічна (мертва), а інша – людська (жива). Потрібне їх гармонічне поєднання, інакше: орієнтація на механічну частину знищує людей, а орієнтація на людей знищує результат.
Механічна частина ґрунтується на структурі підприємства. Це – підпорядкованість, об’єднання по підрозділах. Гуртування людей по підрозділам спирається на принцип спеціалізації. По перше треба відділити тих хто дума від тих хто виконує. (Наприклад: кабінет міністрів собі планує (думає) і сам виконує те що сам придумав. Звісно буде планувати менше, оскільки самому треба і виконувати. Якщо підлеглий планує свою діяльність, він починає маніпулювати своїм керівником). Звісно, що таке поєднання призводить до зниження працездатності та ефективності усього підприємства. По друге, відділити фахівців від тих хто видає завдання та організує сумісну діяльність, та тих хто виконує завдання. По третє, поділити працівників по етапах виробничого процесу.
Цього достатньо щоб створити дієздатну структуру підприємства. А порядок завжди дозволяє більш ефективно використовувати ресурси підприємства.
В кожному підприємстві завжди присутні чотири позиції орієнтовані на процеси, відношення, результат та ім’я. Представники кожної позиції повинні буди ураховані в структурі підприємства. Якщо ви поєднаєте різні позиції в одному функціональному місті то отримаєте зниження ефективності підприємства.

Проектування підприємства без стратегічної схеми буде не досконалим. Наведемо стратегічну схему абстрактного підприємства.
Помилково людина думає: Я = підприємство. Треба відокремлювати: Я – це Я, а підприємство – це підприємство, це не Я.
Головна помилка середніх підприємств, в організаційному сенсі, це одна людина на двох посадах – засновник і керівник (директор). У такій ситуації головним стримуючим фактором розвиту підприємства і головним дестабілізуючим елементом виступає засновник. Він вважає що він і є підприємство. Він може вилучити оборотні кошти з підприємства, проігнорувати гарне рішення підлеглого не зрозумівши його, витратити кошти на потрібні речі, але не маючи на це можливості і так далі, а потім створені проблеми геройські долати. І це лише маленькій перелік дестабілізуючих дій засновника.
Друга головна помилка, це не збалансована заробітна плата працівників. Одним виплачує більше, ніж вони приносять користі, другим навпаки. Таким чином стимулюючи діяльність працівників не на підприємство, а самих на себе. А потім дивується що його працівники заснували конкурентне підприємство.
В організаційному плані необхідно привернути увагу на існування повного маркетингового циклу. Відома річ, але завжди про нього забувають, чим стримують зростання підприємства. Підсвідомо це робиться тому, що велика кількість замовлень клієнтів є великою проблемою, яка може знищити підприємство при поганій організації.

1. Дослідження рінку
2. Акція, рекламна компанія
3. Завдання на виробництво з урахуванням підтримки акції
4. Обслуговування торгової мережі, проведення акції
5. Рекламна підтримка товару на ринку
6. Медіа-план (де, коли розміщувати рекламу та яку)
Частіше виникає необхідність дослідити діяльність існуючого підприємства, з’ясувати механізми його існування і тільки потім почати проектувати нове підприємство без тих слабких сторін, які були досліджені. Процес дослідження поєднано з процесом проектування, і реалізація проекту починається тільки після з’ясування специфіки підприємства. При чому специфіка з’ясовується кільком зрізам: технічний, психологічний, ментальний, який сильно залежить від національної та освітньої складової.
Такий системний підхід дає можливість зберігати цілісне бачення підприємства, що дозволяє гармонізувати усі центробіжні сили, які завжди існують на кожному підприємстві. При чому це головна
мета керівника (директора) підприємства.

Йому по великому рахунку нема чого робити в оперативній діяльності. Його завдання об’єднання зусиль усіх працівників для реалізації стратегії.
Засновник у своїх бажаннях має обмеження тільки розмірами світу. Через деякий час він починає мислити у глобальних масштабах. Бажає чи ні, він стає глобалістом. Він тиражує свої технології ігноруючи специфіку регіонів, роблячи в регіонах неадекватні кроки. Не маючи розуму, отримує ворогів. Це проблема майже всіх. Наприклад, політики у Верховній раді хотіли сформувати більшість за ради прийняття неузгоджених рішень з меншою частиною парламенту. При чому компроміс – програш усіх сторін, а для досягнення консенсусу не вистачає розуму та мудрості.
Специфіка як дитина, яку виплескують разом з водою. Без її урахування добра ідея стає ворожою для людей. Часто такою дитиною стає екологія, безпека людини. Тому потреба в інноваційних рішеннях залишається завжди актуальною.
Не можу утриматись від того, щоб не привести схему реалізації стратегії. В дужках наведені головні проблеми позицій. Ризик може бути від не обґрунтованості, втома – від недовіри, ясність – від неадекватності, сила – від нетерпіння та страх – від нерозуміння. Схема може бути використана як для опису підприємства, так і для опису стратегічної діяльності соціальних інститутів.

Якушкін О.І.








